URL
11:25

Час

Варю воду, пудрю мозги, играю на нервах...




Варю воду, пудрю мозги, играю на нервах...


Варю воду, пудрю мозги, играю на нервах...


Варю воду, пудрю мозги, играю на нервах...


Варю воду, пудрю мозги, играю на нервах...
Дмитро Павличко 1958 рік

Коли помер кривавий Торквемада,
Пішли по всій Іспанії ченці,
Зодягнені в лахміття, як старці,
Підступні пастухи людського стада.

О, як боялися святі отці,
Чи не схитнеться їх могутня влада!
Душа єретика тій смерті рада —
Чи ж не майне десь усміх на лиці?

Вони самі усім розповідали,
Що інквізитора уже нема.
А люди, слухаючи їх, ридали...

Не усміхались навіть крадькома;
Напевно, дуже добре пам'ятали,
Що здох тиран, але стоїть тюрма!

Варю воду, пудрю мозги, играю на нервах...
Зів'яле листя на асфальті сохне.
Похмуро кутаються люди у пальто.
На крик: Коли це падло врешті здохне?
Давно ніхто вже не питає: Хто?

Народна творчість


11:53

Варю воду, пудрю мозги, играю на нервах...


20:03

Варю воду, пудрю мозги, играю на нервах...


21:51

Варю воду, пудрю мозги, играю на нервах...
:five:


16:55

Варю воду, пудрю мозги, играю на нервах...


Варю воду, пудрю мозги, играю на нервах...


Варю воду, пудрю мозги, играю на нервах...
изображение



15:42

Варю воду, пудрю мозги, играю на нервах...



21:02

Варю воду, пудрю мозги, играю на нервах...


22:06

Варю воду, пудрю мозги, играю на нервах...


20:33

Варю воду, пудрю мозги, играю на нервах...


17:01

Варю воду, пудрю мозги, играю на нервах...
День пам'яти жертв Голодомору - геноциду 1932-1933 років.

:candle2:




13:06

Варю воду, пудрю мозги, играю на нервах...


Знаєте, що є в нашого народу, а нема в тих у*бків? Справжні жінки! Ні, не баби, які якогось хєра в "горящу ізбу" лізуть, "остановлюючи" коня на скаку...
Наші жінки не такі дурні, щоб за конями ганятися... Ще недавно вони планували робити кар'єру, няньчити діток, схуднути до пляжного сезону і купити ту таку гарну сукенку в горошок... Але тут якесь падло вирішило ці плани порушити..!
І поки русскі баби "вздихають" по втраченім виродкам, думаючи, як то ще "нарожать" для їхньої ї@нутої армії зашмарканих асвабадітелів,
Наші жінки р о з л ю т и л и с я..!
Лють української жінки настільки сильна, що здається, навіть, на небесах всі присіли й позатуляли вуха... Вона публічно говорить слова, які не мають знати діти.., але слова ті правдиві й сповнені люті...
Українська жінка ліпить тонни вареників, плете кілометри сіток, шукає бронежилети, тягає мішки з піском на блокпостах...
Вона народжує в сирому смердючому підвалі прекрасних дітей, які з її молоком вбирають всю силу материнського духу...
Вона кидає коктейль, стає перед танком, затуляє собою, мерзне, не спить, плаче, посміхається, прикрашає бомбосховища, популяризує квіти й...стає Бабою Надьою Надстоліття... І при цьому не забуває набрати й запитати: "Ти точно поїв і в шапці?"...
І коли це все закінчиться, вона зніме з себе цю лють, покладе на очі патчі, щоб приховати втому, поправить зачіску.. і таки одягне ту бажану сукню в горошок, щоб красиво сходити в магазин за гарним тортиком, по засіяній соняшником алеї...
Але вона ніколи не простить і не забуде...
Бо нєхєр лізти в наші, курва, плани!

© Автор невідомий

11:28

Варю воду, пудрю мозги, играю на нервах...


10:39

Варю воду, пудрю мозги, играю на нервах...